Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи

20 березня 2012 року Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України спільно з Національним агентством України з питань державної служби було проведено нараду щодо підготовки Плану заходів, спрямованих на реалізацію положень Стратегії державної кадрової політики на 2012-2020 роки.
Основною метою наради була підготовка плану заходів і реалізації стратегії державної кадрової політики на 2012-2020 роки в цілому і на 2013 рік, зокрема.
У нараді взяли участь:
Абер'янова Євгенія Володимирівна – консультант народного депутата України VI скликання Ковалевської Ю.С.
Анікін Микола Геннадійович – завідувач відділом з питань державної служби, професійного навчання та урядових нагород департаменту кадрового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Богачев Роман Михайлович - заступник Міністра охорони здоров'я України – керівник апарату.
Бодров Володимир Григорович – завідувач кафедри управління національним господарством Національної академії державного управління при Президентові України.
Губіна Олександра Олександрівна – заступник Міністра культури України – керівник апарату.
Дячишин Микола Дмитрович – заступник Голови Національного агентства України з питань державної служби.
Євтєєв Юрій Олексійович – директор Департаменту кадрового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Коломієць В'ячеслав Миколайович – заступник Міністра соціальної політики України – керівник апарату.
Кондрюк Сергій Михайлович – заступник Голови федерації професійних спілок України.
Клімкін Павло Анатолійович – заступник Міністра закордонних справ України – керівник апарату.
Куліков Петро Мусійович – заступник Міністра освіти і науки, молоді та спорту України – керівник апарату.
Лекарь Сергій Іванович – заступник Міністра внутрішніх справ України – керівник апарату.
Лібанова Елла Марленівна – директор Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В.Птухи НАН України.
Ломінога Лариса Анатоліївна – начальник відділу методичного забезпечення діяльності кадрових служб органів місцевого самоврядування управління методичного забезпечення діяльності кадрових служб.
Луговий Володимир Іларіонович – Віце–президент Національної академії педагогічних наук України.
Макуха Володимир Олексійович – заступник Міністра енергетики та вугільної промисловості України – керівник апарату.
Мельник Сергій Іванович – заступник Міністра аграрної політики та продовольства України – керівник апарату.
Можаровський Володимир Миколайович – заступник Міністра оборони України – керівник апарату.
Мормуль Дмитро Дмитрович - заступник Міністра екології та природних ресурсів України – керівник апарату.
Нікітіна Тетяна Василівна – Голова Центрального комітету профспілки працівників державних установ України.
Олійник Наталія Іванівна – начальник управління методичного забезпечення діяльності кадрових служб.
Омельченко Оксана Ігорівна – заступник начальника управління – начальник відділу методичного забезпечення діяльності кадрових служб органів державної влади управління методичного забезпечення діяльності кадрових служб.
Павленко Володимир Петрович - заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України – керівник апарату.
Пищуліна Ольга Миколаївна – завідувач відділу соціальної політики Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України.
Семчук Григорій Михайлович – заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України – керівник апарату.
Сиротін Володимир Геннадійович – заступник Міністра надзвичайних ситуацій України – керівник апарату.
Титаренко Наталія Валеріївна - завідувач відділу з питань державної служби та підготовки управлінських кадрів Головного управління з питань регіональної та кадрової політики Адміністрації Президента України.
Толкованов В'ячеслав Вікторович – Голова Національного агентства України з питань державної служби.
Чеберяк Юлія Петрівна – головний спеціаліст відділу методичного забезпечення діяльності кадрових служб органів державної влади управління методичного забезпечення діяльності кадрових служб.
Шевченко Наталія Петрівна – начальник управління організації профорієнтації та профнавчання Державного центру зайнятості України.
Шевченко Юрій Іванович – заступник Міністра фінансів України – керівник апарату.
Шутенко Сергій Олександрович – директор Департаменту персоналу Міністерства закордонних справ України.
Ярова Марина Вікторівна – головний спеціаліст відділу методичного забезпечення діяльності кадрових служб органів місцевого самоврядування управління методичного забезпечення діяльності кадрових служб.

Відкрив нараду Голова Національного агентства України з питань державної служби Толкованов В'ячеслав Вікторович та у вступному слові для учасників наради було запропоновано наступні першочергові завдання щодо підготовки заходів реалізації стратегії, а саме:

обговорити та визначити роль і місце кожного державного органу у реалізації стратегії;
сформувати до липня перелік заходів з визначенням виконавців та результатів;
передбачати фінансування на виконання заходів у бюджетних запитах;
своєчасно подавати до Нацдержслужби пропозиції до плану заходів на 2013-2020 роки.

(Презентація Толкованова В.В.)

У процесі обговорення директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи, академік НАН України Елла Лібанова виступила з доповіддю «Соціально–демографічні ризики реалізації стратегії державної кадрової політики України в 2012-2020 роках».

У заключному слові пан Толкованов висловив вдячність академіку Еллі Лібановій за всебічне сприяння і висловив сподівання, що проведена нарада стане початком співпраці з Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, Національною академією державного управління при Президентові України, Національною академією педагогічних наук України, Центральним комітетом профспілки працівників державних установ України, Федерацією роботодавців України щодо якісного виконання поставлених Президентом України завдань, зокрема реалізації Стратегії державної кадрової політики.

13 грудня 2011 року Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України спільно із Українським центром сприяння розвитку публічно-приватного партнерства було проведено чергове засідання постійно діючого круглого столу на тему: "Роль публічно-приватного партнерства у формуванні суспільного діалогу в Україні".
До участі в дискусії були запрошені представники Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, державних та неурядових організацій, науковці та журналісти. Для обговорення було запропоновано наступні питання:

Публічно-приватне або державно-приватне партнерство: в чому принципова відмінність між цими термінами?
Яким чином перехід до адекватної термінології відіб’ється на формуванні ідеології та концептуальних засадах розвитку партнерських відносин в Україні?
Чи є можливим завдяки публічно-приватному партнерству надати нову якість соціальному діалогу в Україні?
Чи дає можливість наявне інституційне середовище в Україні сподіватися на розвиток публічно-приватного партнерства?
Які інститути та на яких засадах слід розвивати в Україні?
Що необхідно зробити для формування партнерських відносин між приватним бізнесом та публічною владою?
Чи є надія на позитивне сприйняття публічно-приватного партнерства населенням?
Як змінити відношення суспільства до приватного бізнесу?
Без чого не є можливим створення сприятливого суспільного клімату для розвитку публічно-приватного партнерства?

З привітанням до учасників круглого столу звернулась Директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, академік НАН України Елла Марленівна Лібанова. У своєму виступі пані Лібанова охарактеризувала нинішню ситуацію та своє бачення перспектив публічно-приватного партнерства в Україні.

Міський голова міста Кривий Ріг Юрій Григорович Вілкул у своєму виступі-презентації "Роль публічно-приватного партнерства у формуванні суспільного діалогу в Україні на прикладі м. Кривий Ріг" охарактеризував загальну ситуацію щодо названого партнерства та зазначив, що у місті створені всі необхідні умови для самореалізації та розвитку бізнесу, а стратегічною метою місцевої влади є серед іншого і забезпечення максимальної прозорості та зручності державної реєстрації бізнесу (принцип єдиного вікна). За словами Юрія Григоровича у поточному році у місті розпочав свою роботу муніципальний центр послуг, що діє з урахуванням пропозицій підприємців, громадян, кращого зарубіжного досвіду. У 2011 році працівниками названого центру було розглянуто більш як 33 тисячі звернень, виконано більше 26 тисяч дозвільних і погоджувальних процедур, надано майже 7 тисяч консультацій.
Створена і діє міська рада з питань розвитку підприємств, робота якої стосується будь-яких аспектів підприємницької діяльності в місті Кривий Ріг. Інформаційна та освітня підтримка суб’єктів господарювання міста забезпечується шляхом розповсюдження матеріалів на сайті виконкому міської ради.
На створеному у 2010 році сайті Криворізький ресурсний центр, сформована електронна база даних, що стосується практично всіх питань, які виникають у підприємців. Це дозволило міським підприємствам, в режимі он-лайн вирішувати більше своїх питань, не виходячи із офісу.
На завершення виступу пан Вілкул зазначив, що з метою забезпечення ефективної співпраці бізнесу і органів місцевого самоврядування, міською владою та приватними підприємцями, протягом останніх років укладено договори на соціальне партнерство. Умовами договорів передбачено фінансування міських соціальних проектів розвитку інфраструктури міста, в тому числі ремонт шляхів, виконання ремонтних робіт для садків, шкіл, лікарень. Поряд з цим, у поточному році безкоштовно оздоровили 100% дітей, які в мешкають в інтернатах, 100% – позбавлених батьківської опіки, а також всіх дітей-переможців у конкурсах, олімпіадах.

Продовжила обговорення Голова Правління Українського центру сприяння розвитку публічно-приватного партнерства Ірина Вікторівна Запатріна. У своєму виступі-презентації "Інституційне середовище для розвитку публічно-приватного партнерства в Україні" Ірина Вікторівна дала визначення приватно-публічного партнерства і його розуміння та сприйняття в Україні, у тому числі і з позицій вітчизняного законодавства. За словами пані Запатріної в інших країнах світу і взагалі, виходячи з теорії практики застосування публічно-приватного партнерства, це співпраця між бізнесом, публічною владою, до якої входять не тільки держава, а й органи місцевого самоврядування, як окремий суб’єкт.

У подальшому пані Запатріна виокремила перелік проектів, які серед іншого можна віднести до ППП:

Проекти загальносуспільного значення;
Проекти передачі приватному бізнесу функцій, які має здійснювати публічна влада;
Участь у проекті приватного та публічного партнерів;
Проекти розподілу ризиків;
Проекти довготривалих відносин;
Проекти з великими обсягами фінансування;

та виокремила переваги, які характерні для ППП:

Інноваційність (нові фінансові та організаційні механізми, сприяння економічним реформам);
Проектний підхід (конкретні завдання, результати; механізми їх досягнення; показники результативності, ОКУПНІСТЬ, відповідність за змістом ПЦМ);
Партнерські відносини (включення бізнесу та суспільства у модернізацію економіки).

У своєму виступі Ірина Вікторівна приділила увагу і відношенню публічної влади та населення до проектів ППП:

Держава готова підтримувати місцеву ініціативу;
Органи місцевого самоврядування зацікавлені у реалізації проектів ППП, але не розуміють з чого починати та як структурувати подібні проекти;
Населення зацікавлено у розвитку місцевої інфраструктури, але має великі сумніви щодо позитивних наслідків залучення приватного сектору.

Також було зазначено, чи цікавий для приватного сектору ринок проектів ППП в Україні?

Негативні риси:

Інвестиційний клімат;
Суперечливе законодавство;
Відсутність позитивних прикладів реалізації проектів у формі ППП.

Позитивні риси:

Високий потенціал ринку проектів регіонального розвитку;
Зручне розташування країни;
Наявність кваліфікованої робочої сили.

На завершення презентації Пані Запатріна виокремила базові елементи активізації проектів ППП у сфері регіонального розвитку:

Наявність добре структурованих проектів;
Методологія реалізації проектів ППП (від ініціації до фінансового закриття);
Готові до структурування та реалізації цих проектів фахівці (державна влада, органи місцевого самоврядування, ЗМІ, представники громадянського суспільства, експертне середовище).

Обговорення продовжила заступник глави Секретаріату Президента України – представник Президента України у Конституційному Суді України Марина Іванівна Ставнійчук. У своєму виступі Марина Іванівна зазначила, що упродовж останніх років публічно-приватне партнерство в Україні стрімко набуває суспільної державної актуальності, яке є альтернативною формою існуючому розвитку економіки та держави.
Пані Ставнійчук зазначила, що за останні роки українська нормативно-правова база у сфері державно-приватного партнерства зазнала значущих змін. Поряд з цим, найближчим часом буде створена координаційна рада при Президентові України, до якої поруч з державними чиновниками різних рангів і різних відомств, установ увійдуть представники громадського сектору, науковці. Марина Іванівна виявила готовність долучитися до роботи ради і ініціювати питання налагодження тісної співпраці з учасниками засідання круглого столу.

Виступ головного наукового співробітника Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, заслуженого економіста України Надії Миколаївни Дєєвої було присвячено передусім законодавчому забезпеченню функціонування публічно-приватного партнерства. Зокрема, було зазначено, що закони слід розробляти і впроваджувати таким чином, щоб їх можливо було виконувати, а кількість регуляторних та пояснювальних актів повинна бути при цьому мінімальною. Адже закони впроваджуються для того, щоб було краще.
Поряд з цим, наступною тезою доповідача наголошувалось на необхідності впровадження кодексу соціальної відповідальності бізнесу, який би містив перелік усіх підприємств, які є послідовними та результативними учасниками публічно-приватного партнерства.
У подальшому пані Дєєва зупинилась на поняттях соціальної відповідальності та приватного партнерства, які на практиці часто ототожнюються, що створює певні ризики для повноцінного функціонування публічно-приватного партнерства. На завершення свого виступу Надія Миколаївна зупинилась на проблемі оцінки, зазначивши, що нам необхідно оцінити те, що у нас є і у процесі опрацювання відповідного закону обов’язково це врахувати.

У своїй презентації "Тенденції та перспективи розвитку державно-приватного партнерства в Україні" Президент Академії фінансового управління Міністерства фінансів України, доктор економічних наук, професор Тетяна Іванівна Єфименко охарактеризувала існуючі бар’єри на шляху розвитку державно-приватного партнерства в Україні:

нерозвиненість інституційного середовища;
неузгодженість діяльності органів влади в сфері залучення інвестицій;
дефіцит бюджетних ресурсів для участі у спільних проектах з приватними компаніями;
короткострокова практика бюджетного планування в Україні (1 рік);
нестача управлінських навичок;
недосконалість системи конкурсного відбору приватних партнерів для проектів ДПП;
низький рівень довіри до державних органів, непрозорість діяльності органів влади;
недостатній рівень обізнаності та досвіду приватного партнера щодо діяльності в рамках ДПП;
нестабільність економічного зростання;
політичні впливи;
низький платоспроможний попит громадян;
непрозорий механізм формування тарифів.

У наступній частині доповіді було окреслено пріоритетні завдання розвитку державно-приватного партнерства в Україні:

Формування нормативно-правової бази розвитку ДПП:

узгодження законодавчої бази;
запровадження «модельної угоди ДПП»;
упорядкування системи державних закупівель у проектах ДПП;
розвиток нормативного забезпечення діяльності центральних та місцевих органів влади, центрів сприяння розвитку ДПП;
розвиток організаційного та методичного забезпечення реалізації проектів ДПП;
моніторинг реалізації та формування єдиного реєстру проектів ДПП.

Формування інституційної структури ДПП (органи влади, бізнес, недержавні організації, наукові установи, інститути громадянського суспільства):

повноваження;
відповідальність;
механізм координації діяльності.

Фінансове забезпечення розвитку ДПП:

механізм державної підтримки ДПП та програмно-проектне фінансування;
механізми залучення приватного сектору до фінансування проектів ДПП;
інститути розвитку як складова фінансового забезпечення інституту ДПП.

Кадрове забезпечення розвитку ДПП:

центри підтримки ДПП;
експертні групи;
інформаційна мережа “кращих та гірших практик”;
навчання персоналу органів влади, відповідальних за реалізацію проектів ДПП.

Із доповіддю та презентацією "Днепросталь – новый высокотехнологичный завод Компании ИНТЕРПАЙП" засідання круглого столу продовжив заступник директора ТОВ "Металургійний завод "Дніпросталь" Володимир Миколайович Єрак.
У вступній частині доповідачем було презентовано компанію INTERPIPE, проаналізовано зовнішні та внутрішні передумови будівництва в Україні нового високотехнологічного металургійного заводу. У ході доповіді пан Єрак розповів яким чином та у яких формах у процесі будівництва заводу реалізовувалось публічно-приватне партнерство.

Із завершальною презентацією "Розвиток державно-приватного партнерства в ЖКГ: кластерний підхід" виступила доктор економічних наук, професор Черкаського державного технологічного університету Качала Тамара Миколаївна.
На початку презентації пані Качала висвітлила «традиційні» проблеми житлово-комунального господарства, зокрема:

Вкрай високий ступінь зносу основних засобів ЖКГ;
Складна фінансова ситуація на більшості підприємствах;
Існуюча практика невиконання зобов’язань як з боку населення, так і з боку бюджетів різних рівнів, а також постачальників послуг;
Адміністративні, а не ринкові методи управління;
Відсутність прозорих та сталих «правил гри».

У процесі виступу доповідачем зазначалося, що метою створення проекту інноваційного кластеру в ЖКГ є – створення на території Черкаської області інноваційного кластеру житлово-комунального господарства, що передбачає створення та поширення ефективної моделі взаємодії учасників процесу реформування житлово-комунального комплексу за допомогою спеціальних нормативів і механізмів регулювання відносин у сфері ЖКГ.

Завданням реалізації проекту є:

Організаційна підготовка до створення на території області інноваційного кластеру ЖКГ;
Створення кластероутворюючої керуючої організації „Кластер ЖКГ”, до складу якої будуть залучені провідні фахівці, вчені, юристи, економісти і менеджери, що представляють установи та організації, які входять у кластер;
Забезпечення домовленостей та укладання угод між учасниками – потенційними членами кластеру;
Формування науково-технічної бази для функціонування та обслуговування кластеру;
Проектування кластера ЖКГ на основі процесного підходу.

У обговоренні взяли участь:
Максюта А.А.
Адміністрація Президента України, Радник Президента України, керівник Головного управління з питань реформування соціальної сфери;
Мірошніченко О.В.
Конфедерація роботодавців України, Заступник Виконавчого Віце-президента;
Вінник О.М.
Національний університет імені Т.Г. Шевченка, доктор юридичних наук;
Карташов Є.Г.
Асоціація міст України, Віце-президент, кандидат філософських наук;
Пильтяй О.В.
Київський національний торговельно-економічний університет, доцент, кандидат економічних наук;
Почепцов Г.Г.
Національна академія державного управління, професор, доктор філологічних наук;
Олещенко В.І.
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, старший науковий співробітник, кандидат економічних наук, Радник Президента України.

За результатами засідання круглого столу, його учасниками було схвалено направити рекомендації на ім'я Президента, Прем'єр-міністра і Голови Верховної Ради України з повним переліком подальших кроків з метою утвердження та посилення ролі ППП у розв’язанні невідкладних завдань, прискоренні економічного розвитку, утвердженні соціальної злагоди.

22 листопада 2011 року Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України спільно із Представництвом дитячого фонду ООН (UNICEF) було проведено чергове засідання постійно діючого круглого столу на тему: «Реформування організаційних механізмів системи надання соціальних послуг». В засіданні круглого столу взяли участь фахівці виконавчої влади, провідні науковці, представники міжнародних організацій.
Для обговорення були запропоновані наступні проблеми:

Необхідність зміни існуючого організаційного механізму надання соціальних послуг;
Акцент політики на профілактику, реінтеграцію, соціальне залучення;
Створення конкурентного середовища;
Адміністрування та фінансування системи послуг;
Координація виплат і послуг у системі соціальної підтримки.

Відкрила засідання директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, академік НАН України Елла Марленівна Лібанова. У презентації «Ідеологія організаційного механізму надання соціальних послуг» пані Лібанова окреслила передумови та обґрунтувала необхідність зміни існуючого організаційного механізму надання соціальних послуг, визначивши мету і терміни проведення такої реформи. Результатом реформування, за словами доповідача, завдяки створенню конкурентного ринку, соціальні послуги повинні стати значно доступнішими для населення України, що забезпечить посилення соціального захисту.
Поряд із цим, пані Лібанова зазначила, що у процесі реформування суттєво посилиться роль профілактичних та реінтеграційних послуг. Окремо Елла Марленівна зупинилась на проблемі уніфікації системи адміністрування соціальних послуг, виділивши при цьому наступні групи населення:

Діти, зокрема позбавлені батьківського піклування, включаючи й тих, які перебувають в інституціях;
Особи похилого віку, особливо одинокі люди у віці 75+ ;
Безробітні;
Хронічно хворі, немічні та інші особи з особливими потребами, включаючи й тих, які перебувають в інституціях;
Іммігранти та – особливо – їх діти;
Трудові емігранти, які повернулися на батьківщину;
Родини українських громадян, працюючих за кордоном.

Не менш важливим аспектом проблеми є, на думку доповідача, координація виплат і послуг, а також фінансування соціальних послуг. На завершення презентації Елла Марленівна детально зупинилась на проблемах оцінки ефективності соціальних послуг і висловила наступні тези:

Оцінювати необхідно не тільки доцільність бюджетних витрат, а й розширення доступності системи, задоволення потреб населення, збільшення чисельності потенційних отримувачів послуг, здатних без них обходитися та інтегрованих у суспільне буття, тобто загалом вплив системи соціальних послуг на зменшення соціального відторгнення та запобігання маргіналізації;
Це потребує значної роботи щодо побудови системи індикаторів і моделей, які дають змогу елімінувати вплив інших факторів.

Після обговорення, пані Лібанова запропонувала до уваги учасників презентацію «Етапи створення організаційного механізму надання соціальних послуг населенню», у якій було висвітлено наступні моменти стосовно соціальних послуг:

Оцінка попиту:
Організація державного регулювання та контролю:
Стандартизація соціальних послуг:
Створення інформаційної бази:
Популяризація реформи:
Державний моніторинг
Реформування фінансових механізмів розвитку ринку соціальних послуг
Підвищення кадрового потенціалу
Трансформація функціональних обов'язків та структури Міністерства соціальної політики
Створення єдиної агенції соціальної підтримки населення
Створення єдиної агенції соціальної підтримки населення
Популяризація реформи
Очікувані результати – розширення доступності та покращання якості соціальних послуг
Оцінка витрат, необхідних для впровадження і підтримування розвитку нового організаційного механізму

У обговоренні презентацій взяли участь:
Максюта А.А., Адміністрація Президента України, Радник Президента України, керівник Головного управління з питань реформування соціальної сфери;
Мірошніченко О.В., Конфедерація роботодавців України, Заступник Виконавчого Віце-президента;
Толстоухова С.В., Експерт ЮНІСЕФ;
Тарабукіна І.І., Директор департаменту соціальних послуг Міністерства соціальної політики України;
Шулєва Лідія, экс-віце-прем’єр-міністр Болгарії;
Макарова О.В., Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, заступник директора;
Саріогло В.Г., Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, завідувач відділу соціально-демографічної статистики;
Палій О.М., Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, Завідувач сектору проблем тривалості життя і здоров'я населення;
Астапова Н., ЮНІСЕФ, Керівник проектів з соціальної політики та моніторингу.

На завершення засідання учасники круглого столу погодились із пропозицією Елли Лібанової розробити пропозиції стосовно розглянутих проблем і зустрітись за кілька тижнів.

11 жовтня 2011 року Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України було проведено чергове засідання круглого столу на тему "Реформування системи піклування про дітей". У засіданні круглого столу взяли участь близько 40 учасників – представники центральних органів виконавчої влади, представники академічних інститутів НАН України, міжнародних та вітчизняних громадських і благодійних організацій.
До обговорення було запропоновано наступні питання:
1.Проблеми деінституалізації дітей;
2.Розподіл функцій у системі опіки і піклування над дітьми;
3.Реформування системи опіки та піклування.
З привітанням до учасників засідання звернулась директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи, академік НАН України Елла Лібанова. У своєму виступі вона охарактеризувала нинішню ситуацію та проблеми у системі піклування про дітей.
Заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, доктор економічних наук Олена Макарова виступила з доповіддю "Проблеми функціонування системи опіки та піклування та можливості її реформування", у якій було охарактеризовано структурну систему опіки та піклування, наведено функціональну схему дій щодо опіки та піклування і дано висновки та пропозиції щодо подальшого функціонування названої системи.
Обговорення розпочала заступник директора Міжнародної благодійної організації «Кожній дитині» Кияниця Зінаїда Петрівна (далі цитата):
«Стосовно патронату. Як на мене, як це буде називатись не має різниці. Під патронатом, ми розуміємо, альтернативні сімейній форми догляду дітей або при вихованні яких, діти потрапили в складні життєві обставини. На сьогоднішній день законодавство побудовано таким чином, що дитині надають послуги тоді, коли її вже треба вилучати і позбавляти батьківської опіки. До цього дитина може жебракувати, займатися бродяжництвом. Її можна влаштувати тільки в притулок чи центр соціально-психологічної реабілітації або в інтернат. Влаштування дитини в такі заклади є стресом для неї, оскільки в цих закладах концентруються діти з різною поведінкою, різними проблеми, тому інколи діти збагачуються досвідом протиправної поведінки.
Світовий досвід підтверджує, що найкращою формою влаштування дітей та підтримки є тільки сім’я. Ми підтримуємо те, що необхідно розвивати таку форму, можливо це буде патронат, а можливо щось інше. Пілотування, наприклад, сім’ї, котра приймала на короткий термін дитину, яка потрапила в складні життєві обставини з різних причин, скажімо, мати в пологовому відділенні відмовилась від дитини і поки що не знайшли їй постійне місце влаштування, чи матері зробили операцію і не має з ким залишити цю дитину, або насилля в сім’ї.
Ми одночасно працюємо з дитиною та з біологічними батьками цієї дитини або з пошуком іншої форми виховання дитини. Така робота надає можливість швидко вирішити проблему, надати індивідуальні, персональні послуги дитині, а не просто перевлаштувати її туди, де не має індивідуального підходу, не вирішують персональні проблеми. При роботі у такому випадку, ми працюємо з родинним оточенням, активізуємо ресурси родини і максимально їх залучаємо.
В презентації зазначалось, що всі послуги мають бути в одній установі. Мені здається, ми ніколи до цього не дійдемо і це не є обов’язковим елементом, тому що послуги надають і школа, і медична установа, і всі ті суб’єкти, про які ми говорили на початку. Питання сьогодні стоїть в тому, що ми повинні однаково розуміти проблему дитини. Отже, базові основи мають бути зрозумілі всім тим суб’єктам, які сьогодні задіяні в цьому процесі.
Стовно того, чи добре в інтернаті. На мій погляд, погано, але якщо не має іншого варіанту, то напевно, добре. Чому ще погано в інтернаті? Тому що ні в одному інтернаті у положенні не записано, що він повинен працювати на повернення дитини до біологічної сім’ї, не написано про те, що він повинен співпрацювати з батьками, посилювати їх потенціал. Все це лягає на бюджет держави. Виховання дитини у своїй сім’ї дешевше і пріоритетніше ніж ті, чи інші форми виховання.
Тому, одобрюючи презентацію, можу підсумувати, що напрями, які ви презентували мають сенс. Вся сім’я, яку ми пілотували в місті Бровари, з десяти дітей, які були вилучені у край важкому стані, шістьох вдалося повернути до біологічних батьків, інтенсивно працюючи з ними. І це обійдеться набагато дешевше державі, але сума коштів не є головним критерієм. Головним критерієм виступає те, що дитина повинна бути в сім’ї».
Експерт ЮНІСЕФ Світлана Толстоухова (цитата):
«Я дуже рада тому, що в цьому році була розроблена програма реформування інтернатних закладів. Саме ця концепція була покладена в основу цієї програми. Це була спірна програма, тому що впровадили її неправильно, захотіли реформувати, закрити і ліквідувати, створити 600 маленьких закладів. Була така концепція у нашому міністерстві, хибна на сьогоднішній день. Але це правильний підхід – закрити вхід, вивести, кого можливо вивести. Еволюційне зменшення кількості дітей в інтернаті приведе до того, що вони будуть, або трансформуватися в спеціалізовані, або будуть закриватися. Це еволюційний процес.
По-перше, у нас реформовані міністерства, готується структура. І сьогодні, я розумію віце-прем’єра Тігіпка, він не знає, яку погодити структуру. Він правильно говорить: «Дайте мені, будь ласка, стратегію, дайте мені концепцію, ідеологію, політику, тоді я буду знати яка потрібна структура».
По-друге, в багатьох документах, Законах України, Сімейному кодексі написано по-своєму, вони не кореспондуються сьогодні. Ми створюємо нові форми сімейного влаштування. Потрібно уряду запропонувати стратегію підтримки, допомоги і захисту уразливих категорій дітей і сімей, поєднати дві системи: типологію виплат і послуг, тому що у всіх країнах світу дитина знаходить систему послуг, їй надають послуги.
Чому не виконують сьогодні соціальні служби, служби дітей своїх функцій? Та тому, що у них не має чітко визначених функцій і повноважень.
Ми подивилися всі притулки, у нас їх 90. Я 4 роки займалася тим, щоб їх ліквідувати і закрити, вони вже здійснили свою функцію у 90-х роках. Зараз там голі стіни, голі столи, не має іграшок, речей, і чому? Тому що ці установи знаходяться під службою дітей і вони її фінансують.
Зараз у нас опіка у державі – це в інтернатах, коли опікуном є директор інтернату.
У нас є форма опіки фізичних осіб, родичів. В Сімейному кодексі зазначено, що опіка повинна бути родинною. Але у нас за останні 5 років з’явилась і неродинна опіка по рішенню суду. Отже, я вважаю, що не можна прийняти рішення по патронату без статусних дітей і потрібно внести це до законодавства».
Директор державного департаменту соціальної допомоги Міністерства соціальної політики Віталій Мущинін (цитата):
«Найближчим часом буде проходити нарада у Президента України, яка пов’язана з побудовою нової політики у відношенні підтримки сімей, там буде дана оцінка тому, що зроблено. Наразі маємо наступне: перше – те, що сьогодні представляється уповноваженим органом. Інформує, що необхідно створювати держструктуру, яка буде об’єднувати роботу всіх підрозділів. Ця держструктура буде займатися не політикою, а послугами.; друге – держдепартаменти, які будуть займатись реалізацією політики.
Коли ми збирались і обговорювали питання, пов’язані з сімейною політикою Сергій Леонідович попросив, щоб ми окреслили загальну схему підвищення активності соціальної підтримки населення з врахуванням нових функцій, які перейшли в структуру нашого міністерства на всіх рівнях (і на обласному, і на районному, і на центральному).
Ми збирались з представниками територіального департаменту по лінії сім’ї та обговорювали, яким чином можна побудувати систему координації різних структур в плані максимальної підтримки сім’ї. Була створена програма по соціальним виплатам. Ми запропонували та погодили з департаментами, що центри, які сьогодні є, соціальні служби сімей та дітей на районному рівні об’єднуються у єдину структуру, яка буде носити назву «Центр соціальних послуг». З допомогою Центра соціальних послуг ми зможемо визначати, скажімо, пасивні, неблагополучні сім’ї».
Головний спеціаліст Державного департаменту з усиновлення та захисту прав людини Любов Солодухіна (цитата): «Цей проект передбачає роботу тільки з бідністю або з рядом інших проблем? Я знаю, що Центри соціальних служб працюють тільки з такими клієнтами, коли сім’я неблагополучна і відмовляється від допомоги, то соціальні служби не можуть пропонувати свою допомогу і потім ситуація посилюється і в кінцевому підсумку доводиться дитину вилучати. Чи можливо допомагати сім’ям навіть без згоди?
На питання відповів Директор державного департаменту соціальної допомоги Міністерства соціальної політики Віталій Мущинін: «Питання будуть торкатись алко-, наркозалежності і можливо питання буде пов’язане з можливістю лікування». Без згоди все одно не вийде. Обов’язково потрібно відвідувати центр зайнятості або проходити учення раз на місяць у психіатра або у іншого лікаря. По мірі проходження кожного пункту цієї програми, ми виплачуватимемо допомогу до визначеного періоду часу. Так ми визначимо, скільки потрібно часу людині, щоб вона адаптувалась.
Експерт ЮНІСЕФ Світлана Толстоухова: «Де тут логіка? У яких інтересах дитину поміщають в притулок на 3 місяці у непристосоване приміщення, будівлю, де немає нормальних умов, якщо його на ті ж 3 місяці можна помістити у той же дитячий будинок або інтернат, де є прекрасні умови, де діти ходять до школи?»
Директор державного департаменту соціальної допомоги Міністерства соціальної політики Віталій Мущинін: «Програми, як такої, немає. З 2007 року ми готували план реорганізації притулків в центрі соціально-психологічної реабілітації дітей був готовий проект плану реорганізації по роках, поетапним пофінансуванням цього реформування. Розпорядженням Кабінету Міністрів України можна затвердити цей план».
Провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Світлана Полякова: «Якщо дитина потрапляє до інтернату, то забрати її вже неможливо, а із притулку діти ідуть до прийомних сімей. Мені особисто незрозуміло, чому не можна забрати із інтернату точно по тій же схемі по якій забирають дітей із притулку. Якщо дитина потрапила до інтернату або до притулку, то про неї вже знають служби, якщо дитина має право на статус, то повинна отримати його, якщо потрапляє у базу на усиновлення, дитина повинна бути усиновленою. Чому ж не можна забрати дитину з інтернату?»
Експерт ЮНІСЕФ Світлана Толстоухова: «Коли дитина вже має статус, вона може бути влаштована до тієї сім’ї, яка вже підготовлена до цього. Але це одиничні випадки. Між інтернатами та службами дітей непримиренна боротьба. У положенні про інтернат зазначено, що дітей можуть приймати по заяві батьків, далі цих дітей влаштовують в інтернат, служба дітей не знає про те, що дитина влаштована в інтернат, а ті діти, які потрапляють в поле зору служби дітей, вони ворогуючи з інтернатами, вважають, що це взагалі неприйнятна система, яка підлягає знищенню».
На завершення круглого столу учасники засідання погодилися з тим, що потрібно загострити увагу на сім’ї і на тому, що не можна відривати дитину від сім’ї. Для системи опіки сім’я повинна стати партнером. Поряд з цим, дуже важливо те, що держава повинна створити належні умови щодо виховання дітей, а виховання дітей – це тільки відповідальність батьків.
Нині ж, на думку міжнародних експертів у нас не наведено у цій системі елементарного порядку, а підвищення виплат не дасть бажаного результату без посилення відповідальності членів родин і без створення системи ефективних послуг підтримки сім’ї (навчання батьків, підтримка, денний догляд).

20 січня 2011 року Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України провів засідання круглого столу "2025 рік: нові демографічні виклики для України".

У засіданні круглого столу взяли участь понад 50 учасників - представники академічних інститутів НАН України, центральних органів виконавчої влади, вищих навчальних закладів, а саме:

Прем'єр-міністр України Азаров М.Я., Віце-прем'єр-міністр України - Міністр соціальної політики України Тігіпко С.Л., академік-секретар відділення економіки НАН України, директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, академік НАН України Лібанова Е.М., віце-президент НАН України, директор ДУ "Інститут економіки та прогнозування", академік НАН України Геєць В.М., директор Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України Галицький В.М., заступник Міністра соціальної політики України Мущинін В.В., директор Фонду народонаселення ООН в Україні, Болгарії, та Боснії й Герцеговині пані Нузхат Ехсан, голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформації України Семиноженко В.П. народний депутат України Королівська Н.Ю., народний депутат України Лук'янов В.В., декан економічного факультету Київського національного університету ім. Т.Шевченка, член-кореспондент НАН України Базилевич В.Д., заступник голови Державного комітету статистики України Власенко Н.С., президент Академії фінансового управління Міністерства фінансів України, доктор економічних наук, професор Єфименко Т.І., заступник директора з наукової роботи Інституту світової економіки і міжнародних відносин, доктор економічних наук, професор Новицький В.Є., провідний фахівець Світового банку Петрина К.Д., заступник директора з наукової роботи Науково-дослідного Інституту праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України та НАН України, кандидат економічних наук Шаповал М.С., генеральний директор Інститут бюджету та соціально-економічних досліджень, кандидат економічних наук Щербина І.Ф. та інші.

В ході Круглого столу "2025 рік: нові демографічні виклики для України" його учасники обговорювали тенденції та ризики розвитку України у першій чверті ХХІ століття, наслідки старіння населення та проблеми пенсійного забезпечення, перспективи покращення освітнього рівня населення та підвищення рівня конкурентоспроможності робочої сили, можливості реалізації в Україні концепції замісної міграції, необхідність формування стратегії безперервної освіти.

Відкрив засідання Прем'єр-міністр України Азаров М.Я. словами, що він переконаний у тому, що Україні під силу справитися із серйозними демографічними ризиками, які стоять перед державою сьогодні . Азаров М.Я. наголосив, що в країні почався якісний ріст економіки, який потребує збільшення кількості працюючих громадян. Водночас залишається ще чимало проблем, а питання демографічної політики тісно пов'язані з їх вирішенням.

"Чи справимося ми з цим? Звичайно справимося - тут немає ніяких сумнівів. У міру розвитку економіки у нас буде з'являтися все більше можливостей для створення нових робочих місць, підвищення зарплати, відповідно, ми розраховуємо на повернення наших громадян з-за кордону. Ясно, що реалізація конкретних кроків сприятиме продовженню тривалості життя в Україні тощо… Питання тільки у тому, як швидко і як ефективно ми зможемо вирішувати ці завдання", - підкреслив Азаров М.Я..

Він наголосив, що за 9 місяців діяльності Уряду уже вдалося зробити багато важливих кроків у цьому напрямі. Так, Уряд значно збільшив виплати при народженні дитини: "Ясно, що на цьому ми не зупинимося - ми ці виплати збільшуватимемо, і вони врешті-решт стануть такими, що реально стимулюватимуть ріст народжуваності у нашій країні". Також ведеться велика робота щодо зниження дитячої смертності, збільшення тривалості життя громадян - на державному рівні реалізовуються відповідні програми.

Виступ директора Інституту демографії і соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, академіка Лібанової Е.М. "Демографічні ризики розвитку України в першій чверті ХХІ століття" був присвячений аналізу наслідків зміни чисельності та вікового складу населення. Також було зазначено, що існують резерви позитивних змін чисельності та вікового складу населення, а саме:

зниження передчасної смертності населення, особливо чоловіків працездатного віку і сільського населення;
підвищення народжуваності;
запобігання масштабній еміграції (трудовій і стаціонарній) молоді за межі України;
виважена політика заохочення замісної імміграції;
трансформація системи освіти;
формування та поширення стандартів здорового способу життя;
реформа системи охорони здоров'я - її переорієнтація на профілактику;
формування позитивного соціально-психологічного клімату в суспільстві.

Особливо Лібанова Е.М. загострила увагу на переписі населення. Проведення наступного перепису заплановано на 2012 рік. Нам вже сьогодні вкрай потрібна інформація, яка може бути отримана тільки під час перепису населення, але відсутнє фінансування. На це Прем'єр-міністр України Азаров М.Я. повідомив: "Зараз йде підготовка до цього процесу, буде відповідне фінансування, і в 2012 році перепис буде проведено. Він дасть відповіді на багато питань: і про чисельність нашого населення, і про його структуру".

Віце-президент НАН України, директор Інституту економіки та прогнозування НАН України академік В.М. Геєць у своєму виступі "Наслідки демографічних викликів для економічного зростання та підвищення продуктивності праці" зупинився на тому, що із висновків про демографічну ситуацію в Україні та викликів для її економіки одним із основоположних є те, що попереду на 20 років є демографічна "яма", яка утворилася внаслідок ненароджених дітей за 20 років незалежності України. Розміри "ями" сягають чисельності в 5 млн. чоловік, оскільки чисельність українців віком до 25 років 2010 року становила 13 млн. чоловік проти 18 млн 1990-го.

Результатом такого провалу буде не тільки проблема чисельності населення, що веде до його скорочення, а й гальмування економіки, оскільки ресурс праці буде обмеженим. Заміщення його на цей період можливе за рахунок мігрантів (а це пов'язано з відомими проблемами, про що вже йшлося), або через інтенсивне зростання кваліфікації тих, хто буде в найближчі 20 років вступати в працездатний вік і активно працювати. Для цього адекватною має бути перш за все освіта, у тому числі і впродовж усього життя, а також ефективна система соціальних ліфтів, що мотивує населення до підвищення продуктивності праці та підвищення кваліфікації.

З доповіддю на тему "Наслідки старіння населення" виступила доктор економічних наук Курило І.О., у якій відзначила необхідні кроки для зменшення старіння населення України та продовження активного терміну життя літніх людей.

Також із доповідями виступили народний депутат України Королевська Н.Ю. - "Виклики для економіки під час погіршення демографічної ситуації", провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, кандидат економічних наук Ткаченко Л.Г. - "Пенсійне забезпечення: криза розподільчої системи", провідний фахівець Світового банку Петрина К.Д. - "Зміни політики соціального захисту: світовий досвід", завідувач відділу Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, кандидат економічних наук Позняк О.В. - "Замісна міграція: ризики та наслідки для політики", заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, доктор економічних наук Макарова О.В., - "Виклики для освіти", завідувач відділу ДУ "Інститут економіки та прогнозування", завідувач відділу ДУ "Інститут економіки і прогнозування", кандидат соціологічних наук Балакірєва О.М.- "Соціальні настрої населення", аспірант НДЕІ В.Бортницький - "Інноваційне середовище та демографія".

За результатами обговорення будуть прийняті рекомендації, з якими її учасники звернуться до Кабінету Міністрів України.

АРХІВ