Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Національної академії наук України (далі – ІДСД) відіграє провідну роль у дослідженнях з демографії Голодомору 1932–1933 рр.
Робота у цьому напрямі фахівцями інституту, які до утворення ІДСД працювали в інших установах, розпочалась ще наприкінці 1980-х років. Виконані дослідження мають комплексний характер, а їх методологія є науково обґрунтованою. Отримані результати пройшли обговорення на вітчизняних і міжнародних наукових конференціях, були опубліковані у вітчизняних і зарубіжних наукових виданнях та є вагомим внеском у вирішення гостро дискусійного питання про кількість втрат внаслідок Голодомору.
Найбільш важливі результати.
1) Розроблено власну методологію оцінки демографічних втрат України внаслідок Голодомору 1932–1933 рр., що базується на детальних статистичних даних, сучасних методах демостатистичного аналізу і дає змогу реконструювати щорічні основні параметри демографічної динаміки України за період між переписами 1926 і 1939 рр. Практична значущість розробленої демографічної методології полягає в отриманні найбільш правдоподібних оцінок втрат України через надсмертність і втрат ненародженими у 1932–1934 рр.
За оцінкою, втрати через надсмертність у 1932–1934 рр. становлять 3,9 млн осіб. Втрати сільського населення (3,6 млн осіб) є значно вищими, ніж міського (300 тис. осіб). 90% втрат прийшлося на 1933 рік.
Через падіння рівня народжуваності під час Голодомору Україна недорахувалась 600 тис. немовлят.
2) Вперше за допомогою розробленої методології проведено оцінку демографічних втрат України від Голодомору у 1932–1934 рр. на обласному та районному рівнях у тогочасному адміністративно-територіальному поділі.
У 1932–1937 роках Україна складалася з восьми регіонів: Вінницька, Дніпропетровська, Донецька, Київська, Одеська, Харківська, Чернігівська області та Молдавська АРСР. Результати дослідження виявили, що найбільших втрат зазнали Київська та Харківська області (у межах тогочасного поділу), у яких втрати через надсмертність в 1932–1934 рр. сягають 19–20% загальної чисельності населення. Далі за рівнем втрат йдуть Вінницька, Дніпропетровська, Одеська області та Молдавська АРСР (від 10 до 13%). Найнижчі втрати були у Чернігівській та Донецькій областях – 5–9%.
3) Проведено оцінку демографічних втрат внаслідок Голодомору 1932–1933 рр. по СРСР та колишній радянських республіках.
Втрати через надсмертність в результаті голоду 1932–1934 рр. в СРСР становили 8,7 млн осіб. Серед республік колишнього СРСР Україна посідає перше місце за абсолютними обсягами втрат через надсмертність, а Казахстан має найвищі показники втрат відносно чисельності населення протягом усього періоду голоду.
4) Вперше проведено оцінку та порівняльний аналіз втрат через надсмертність від голоду у 1932–1934 рр. в Україні та Росії не лише на національному, а й на регіональному рівні. Встановлено, що по-перше, втрати через надсмертність в Україні (у відносному вимірі) в 1932–1934 рр. у чотири рази вищі, ніж в Росії; по-друге, існують значні внутрішні міжрегіональні відмінності у прямих втратах населення обох країн, але у Росії вони виражені значно більшою мірою.
За результатами досліджень спростовано тезу про те, що Україна та Росія під час голоду постраждали однаково: у Росії на регіони з найвищими втратами від голоду припадає 6% чисельності сільського населення та 1% території, тоді як в Україні – 41% населення та 34% території. Виявлено суттєві відмінності між країнами не лише у кількісних показниках втрат від голоду, але й у їх географічному розподілі: найвища інтенсивність втрат від голоду спостерігалась у центральних лісостепових регіонах України, що не відігравали головної ролі у заготівлі зерна, а в Росії – у її ключових зернових регіонах.
5) Проведено класифікацію методик, які використовувались дослідниками при розрахунку втрат від Голодомору, та аналіз отриманих кількісних оцінок втрат через надсмертність. Доведено на базі сценарних демографічних розрахунків неможливість втрат через надсмертність в Україні внаслідок Голодомору у кількості більше 5 млн осіб.
6) Здійснено демографічну експертизу за матеріалами кримінальної справи № 475, порушеної 22 травня 2009 року СБУ України за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932–1933 роках, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України. Результати були використанні у Постанові Апеляційного суду міста Києва за кримінальною справою, порушеною за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932–1933 роках від 13 січня 2010 року.
Переважна кількість досліджень проведена у співпраці з О. Воловиною (США, Університет Північної Кароліни) та Українським науковим інститутом Гарвардського університету. Отримані результати використані при розробці окремого демографічного модуля Електронного атласу Голодомору, що розробляється Гарвардським університетом в рамках проекту «MAPA: Digital Atlas of Ukraine», що забезпечило можливість ознайомлення з результатами досліджень не тільки фахівців, але й світової громадськості.